Поспішайте творити добро!

  Невигадана історія про те, як людська небайдужість врятувала юну краматорчанку від інвалідного візка.
   Кожна людина бажає бути щасливою та успішною, сподіваючись, що біди і всілякі негаразди обминуть її життя. Але на жаль, наше життя складається не лише зі щасливих і радісних хвилин. Кожного з нас можуть торкнутися трагедії: хвороба, аварія, нещасний випадок, техногенні катастрофи. Біда не обходить боком нікого.
   Добре, якщо поруч є рідні, близькі, друзі, які завжди допоможуть і підтримають. А якщо немає, або вони не можуть вчасно прийти на допомогу? Тоді залишається надія на сторонніх людей, серед яких завжди знайдуться ті, хто не пройде повз чуже горе.
   Допомога ближньому, прояви милосердя – давня українська традиція. Це може бути моральна, матеріальна підтримка, іноді людина заради інших може пожертвувати багатьом. Головне, щоб допомога тому, хто її гостро потребує, прийшла вчасно, особливо, якщо це стосується рятування життя або здоров’я людини. 
   Сьогодні я хочу розповісти вам зворушливу історію порятунку від інвалідності юної  Влади з Краматорська, трагічну і щасливу одночасно. 
   На початку червня до депутата міської ради Краматорська – директора Державної реабілітаційної установи «Центр комплексної реабілітації осіб з інвалідністю «Донбас» Світлани Фоміної звернулася директор Станції юних техніків Надія Яківна Любим. Вона розповіла, що в родині її співробітника Сергія Триценко сталася біда – його внучка потребує термінової дорогої операції,  і дідусь – краматорський художник, аби зібрати для порятунку дитини  потрібну суму коштів, вирішив розпродати всі свої картини, навіть ті, які дуже припали до серця. 
   А сталося ось що. На прохання молодшої сестрички, Влада залізла на високу черешню, щоб нарвати малій трохи ягідок. Багаторічне дерево виявилось старим, крихкі гілки, на які підійнялася дівчина, обламалися, і Влада полетіла вниз. Впавши з двохметрової висоти на спину, вона серйозно пошкодила хребет. Відтоді літній червневий день розділив життя Владислави Мазурук на дві частини: «до» і «після». “До” – це щасливе безтурботне життя в родині, навчання в училищі, спілкування з друзями, мрії про майбутнє, “після” – раптовий нестерпний біль і травма, що позбавила її можливості пересуватися, але найголовніше – гнітюча невизначеність у своїй подальшій долі: бути здоровою або прикутою до інвалідного візка. 
  Владиславі, попри все, пощастило: поруч знайшлися по-справжньому небайдужі люди. Першою відгукнулася Світлана Фоміна. З властивою їй енергійністю, вона залучила до організації допомоги постраждалій дівчині своїх колег з депутатського корпусу Краматорська і партнерів по роботі в Центрі “Донбас”. Треба було терміново зібрати 25 тисяч гривень на купівлю титанової пластини для фіксації пошкодженого диску хребта, щоб повернути йому функції опороздатності, і на саме хірургічне втручання. 
   Дивуюсь, які , все ж-таки, молодці, наші краматорчани! Не залишилися осторонь. Відреагували блискавично! Завдяки добродіям, які взяли участь в аукціоні картин, й придбали полотна Сергія Васильовича,  допомога, що в лічені години вирішила долю молодого життя, поспіла вчасно.
    Сергій Триценко і сім’я Мазурук передають щиру вдячність міському голові Краматорська Андрію Панкову, депутатам міськради Краматорська Олександру Шихову, Ігорю Сапетко, а також директору ЧАО “Краматорськ АТП-11410” Сергію Дубовому, голові Клубу підприємців Краматорська Аллі Кущ, виконавчому директору Краматорського комбінату дитячого харчування Ганні Алад’євій і, звичайно ж, найголовнішій рятівниці – депутату Світлані Фоміній! Спасибі всім вам за чуйність і милосердя! 
   5 червня Владі зробили операцію, яка, за словами медиків, пройшла успішно. Нині дівчина проходить курс післяопераційного лікування в травматологічному відділенні міської лікарні № 3, встає і ходить самостійно, але попереду на неї чекає ще цілий комплекс реабілітаційних заходів, щоб повністю відновитися після отриманої травми. 
   Величезне спасибі нейрохірургу від Бога Віталію Савинкову: Ви в черговий раз врятували життя, здоров’я і майбутнє людини! 
   Ось така невигадана історія, яка вкотре доводить, що без співчуття, милосердя, людяності на світі неможливо жити. І якщо ми робитимемо людям добро, розділятимемо з ними радість і біду, поважатимемо один одного, наше життя стане набагато кращим і спокійнішим. Тож поспішайте творити добро, намагайтесь прийти на допомогу в потрібний момент, адже чужого горя не буває!
   Прес-служба Донецької обласної організації ВО «Союз осіб з інвалідністю України».
На фото: 
1.Перші кроки Влади після травми, разом із бабусею Людмилою.
2.Перший відвідувач Влади в лікарні – Світлана Фоміна.
3.Нейрохірург Віталій Савинков, який врятував Владиславу  від інвалідності.